Електронний зошит Беньо Яни

неділя, 9 грудня 2012 р.

Есе про Лесю Українку

       Лариса Петрівна Косач - насамперед відома українська письменниця і культурний діяч. Народилася 25 лютого 1871 року в Новгород-Волинському у інтелігентній сім'ї. Свої вірші писала під псевдонімом Леся Українка, який молодій письменниці дала її мати Олена Пчілка.
       Проте доля не шкодувала Ларису. В дитинстві дівчина захворіла на туберкульоз кісток. Все своє життя Леся Українка подорожувала по всьому світі, з метою лікування. Але все ж 1 серпня 1913 року хвороба перемогла Лесине життя. Після себе поетеса залишила неоціненну спадщину української писемності. Сім'я Косачів була у добрих відносинах з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким та Іваном Франком. Лариса Косач була високоосвіченою людиною і вже у чотири роки навчилася читати. Письменниця знала більше десяти мов, і відзначилася в українській культурі і як перекладч також. Поетеса була патріоткою, і її вірші часто оповідали любов до рідного краю.
        Леся Українка стала прикладом для багатьох хворих людей. Вона писала вірші, у яких оспівувала свою незламність:

                                                    Як дитиною, бувало
                                                    Упаду собі на лихо,
                                                    То хоч в серце біль доходив,
                                                    Я собі вставала тихо.
                                                    «Що, болить?» — мене питали,
                                                    Але я не признавалась —
                                                    Я була малою горда,—
                                                    Щоб не плакать, я сміялась.